Воскресенье, 05.05.2024, 13:53

У світі цікавого

Календар
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Статистика
Статистика
free counters
Статистика
Цена miliza7.ucoz.ru miliza7.ucoz.ru Tic/PR
Сайт існує
Хмара тегів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 155
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
...
Счетчик
Яндекс.Метрика
Друзі сайту
Курси, вебінари, олімпіади. Портал Всеосвіта.
Block title
WMmail.ru - сервис почтовых рассылок
Block title
Upgrade to Turbo

Каталог статей

Головна » Статті » 10 клас » Історія України

У категорії матеріалів: 19
Показано матеріалів: 11-19
Сторінки: « 1 2

Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам
Історія України | Переглядів: 191 | Author: - | Додав: Miliza7 | Дата: 20.03.2020 | Коментарі (0)

Історія України | Переглядів: 486 | Додав: Miliza7 | Дата: 11.02.2018 | Коментарі (0)

Історія України | Переглядів: 1192 | Додав: Miliza7 | Дата: 31.03.2012 | Коментарі (0)

1920-ті рр. стали періодом стрімкого відродження науки. У 1921 р. президентом УАН було обрано М. Василенка. УАН було перейменовано на Всеукраїнську академію наук (ВУАН). Такою назвою декларувався намір об’єднати в межах однієї організації наукову інтелігенцію всієї України (у тому числі західноукраїнську). У 1922 р. відбулися перевибори президента ВУАН. (Спочатку було обрано О. Левицького, а після його смерті — В. Липського.) Діяли три відділи ВУАН — історико-філологічний, фізико-математичний, соціально-економічний.

 

4. Література та мистецтво.

 

Незважаючи на те, що частина талановитих письменників і поетів після поразки української революції залишила країну (В. Винниченко, М. Вороний, О. Олесь), молоде покоління літераторів заявило про себе на повний голос. Політика українізації 1920-х рр. викликала духовний ренесанс, розмаїття літературних організацій та об’єднань. Літературно-художні об’єднання виникали й розпадалися, дискусії спалахували з новою силою.

Найвідомішими об’єднаннями цього часу були «Плуг» — спілка селянських письменників (П. Панч, А. Головко), «Гарт» — спілка пролетарських письменників (В. Еллан-Блакитний, М. Хвильовий, В. Сосюра), ВАПЛІТЕ — Вільна Академія Пролетарської Літератури (П. Тичина, М. Бажан, Ю. Смолич, Ю. Яновський). Виділялися групи неокласиків (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара, Ю. Клен), символістів (П. Тичина, Ю. Меженко), футуристів та ін. Велику популярність мали твори драматургів І. Кочерги, М. Куліша.

Жваві дискусії про шляхи розвитку української літератури викликала діяльність М. Хвильового (Фітільова). Він був росіянином, членом більшовицької партії, проте щиро прагнув розвитку української культури. Виступаючи в дискусіях 1920-х рр., М. Хвильовий наголошував на тому, що без Європи українське відродження неможливе.

У середині 1920-х рр. в Україні налічувалося 45 професійних театрів. У цей час на сцені низки міст України виступали талановиті українські актори, які склали справжню плеяду представників українського театрального мистецтва. Театр «Березіль» у 1922—1933 рр. очолював талановитий реформатор та експериментатор театру, актор і режисер Лесь Курбас. Він сміливо запроваджував нові ідеї та форми західноєвропейської культури. На сцені театру «Березіль» виступали видатні майстри — А. Бучма, М. Крушельницький, О. Мар’яненко, П. Саксаганський, Ю. Шумський.

У 1920-ті рр. стала до ладу Одеська кінофабрика, будувалася Київська кіностудія. Свій творчий шлях розпочав геній українського та світового кіномистецтва О. Довженко (фільми «Звенигора» й «Арсенал»). У театрі та кіно успішно працювала М. Заньковецька.

Українську культуру збагатила творчість композиторів М. Леонтовича, К. Стеценка, Г. Верьовки, П. Козицького, Л. Ревуцького. Популярними були хорова капела «ДУМКА», Київський симфонічний ансамбль, національні театри опери та балету в Харкові, Києві та Одесі.

Правдиве відображення дійсності проголосила своїм завданням Асоціація художників Червоної України. Члени Асоціації — І. Їжакевич, К. Трохименко, Ф. Кричевський тощо — за допомогою нових виразних засобів поглибили розвиток українського образотворчого мистецтва.

Плідно продовжував працювати М. Бойчук та послідовники його оригінальної школи («бойчукісти»). З’явилися нові імена талановитих художників і скульпторів (А. Петрицький, В. Касіян).

Отже, у 1920-х рр. українські література та мистецтво переживали бурхливе піднесення. Пройнята національною духовністю, усупереч ідеологічним обмеженням, українська культура досягла світового рівня.

 

Історія України | Переглядів: 3800 | Author: Міньо Є.О. | Додав: Miliza7 | Дата: 31.03.2012 | Коментарі (0)

Культура України в роки НЕПу.

 

1. Основні риси розвитку української культури в роки непу.

 

У період непу партія продовжувала політику культурної революції. Політизація культурного процесу не приховувалася: партія вимагала, щоб культура була національною за змістом, але не суперечила комуністичній теорії.

Метою культурної революції було формування у свідомості мас певних стереотипів, які б зробили поведінку широких верств населення прогнозованою та контрольованою з боку органів радянської влади. В останні роки непу утверджувалися погляди на культуру як на один із напрямків соціалістичного будівництва — поряд з індустріалізацією та колективізацією сільського господарства. У сфері культури не вистачало інтелігенції, радянське керівництво залежало від так званих «буржуазних спеціалістів». Тому постало завдання створити власну інтелігенцію або змусити «буржуазних спеціалістів» робити те, що потрібне радянській владі. Незгодних чекали репресії.

Попри все, 1920-ті рр. були періодом небаченого розвитку, надій і сподівань в українській культурі. Недарма ті часи називають періодом відродження культури. Україномовна освіта та її підтримка з боку держави мали велике значення для розвитку національної культури. Однак головним поштовхом до відродження була революція, яка сповнила культурну діяльність відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень.

2. Коренізація (українізація).

Історія України | Переглядів: 15714 | Author: Міньо Є.О. | Додав: Miliza7 | Дата: 31.03.2012 | Коментарі (0)

 Економічна і політична криза в Україні кінця 1920 р. - початку 1921 р.


Після закінчення Громадянської війни внутрішнє становище України було надзвичайно складним. Воєнні дії завдали економіці УСРР величезних збитків і шкоди. Розруха вразила машинобудування, залізорудну і вугледобувну промисловість, металургію. У стані глибокого занепаду були легка і харчова промисловість.

У скрутному становищі опинилось і сільське господарство. На чверть скоротилися посівні площі. Погіршилась обробка землі, були порушені норми посіву. Політика продрозкладки позбавляла селян економічних стимулів.
Справу ускладнив голод 1921—1923 рр., який був одним із наслідків політики «воєнного комунізму», тих примусових методів, за допомогою яких більшовицька влада домагалася виконання нереальних планів хлібозаготівель. Особливо тяжке становище склалося в південних губерніях України, які до Першої світової війни були головними експортерами хліба. Голодувало близько 7 млн. людей. Однак хліб з України продовжував вивозитись для промислових центрів Росії, або для Поволжя, що також голодувало. Голод в Україні вдалося ліквідувати лише 1923 р. завдяки поліпшенню загальної економічної ситуації.

Історія України | Переглядів: 11814 | Додав: Miliza7 | Дата: 11.03.2012 | Коментарі (0)

Історія України | Переглядів: 802 | Додав: Miliza7 | Дата: 10.03.2012 | Коментарі (0)

1-10 11-19