Сценарій до позакласного заходу з історії до Дня Соборності України
Ведучий 1. Добрий день вам, люди добрі!
Щиро просим до господи!
Раді вас у нас вітати,
Щастя і добра бажати!
Ведучий 2. Хлібом-сіллю вас вітаєм
І здоров'я вам бажаєм.
Під веселий рідний спів
Посилаєм вам уклін.
( подають хліб - сіль на вишитому рушнику )
(танець „Козачок”)
(заходять учасники концерту. Інсценізація зібрання народу на Софіївському майдані 1919 року)
Ведучий 1. 22 січня 1919 року на Софіївському майдані в Києві зібралися представники Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.
Ведучий 2. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності. Під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалене рішення про об'єднання двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу.
Промовець. „Віднині на всіх землях України, розділених віками─ Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні – буде одна велика Україна. Мрії, для яких найкращі сили України жили і вмирали, стали дійсністю. Віднині буде одна самостійна Українська Народна Республіка”.
Ведучий 1. Понад п’ять сотень літ розколювали предковічне дерево нашого народу. Розділяли нас на козаків та гречкосіїв, на православних і уніатів, на правобережних і лівобережних, на східних і західних.
Ведучий 2. І треба визнати – дуже крислате наше дерево, дуже ми вже різні, але в різності тій наше багатство, наша привабливість для світу, різні – значить неповторні, самобутні, нескорені
( звукозапис про Україну)
(пісня про Україну)
Ведучий 1. До об’єднання Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила.
Ведучий 2. За нею - і трагічні, і героїчні сторінки історії нашого народу.
Ведучий 1. Тож усім серцем прислухаймося до гомону далеких і близьких нам подій рідної історії.
(І сторінка „Київська Русь”)
Ведучий 1. Із сивої глибини віків бере свій початок Київська Русь − найдавніша держава на території нашої Батьківщини.
Нестор - літописець. Заспіваю вам не пісню
Про стару старовину.
Розкажу я вам не казку,
А бувальщину одну.
Розкажу вам, як боролись
Наші прадіди колись,
Як за щастя України
Ріки крові розлились.
Нестор – літописець. Тихо – мирно Володимир
Свого віку доживав,
Піклувавсь своїм народом,
Вдів, убогих годував.
Тихо – мирно дні останні
Володимир доживав,
Будував церкви і школи,
І за ладом доглядав,
Жив з сусідами у згоді.
І плили спокійно дні,
Нападали на Вкраїну,
Тільки половці одні.
І народ за серце й розум
Свого князя шанував:
«Красним сонцем» України
Володимира прозвав.
Князь Володимир. За часи мого князювання Русь перетворилася в могутню державу. Я завершив об’єднання всіх земель. Провів багато реформ. Я охрестився сам, охрестив своїх синів, військо, а потім і все населення Києва.
Нестор – літописець. Після ката Святополка,
Що замучив трьох братів,
Брат четвертий на престолі,
Ярослав розумний, сів.
І усю свою увагу Ярослав
Звернув на лад.
І небавом Україна
Зацвіла, як пишний сад.
Так живий, шумливий Київ
Царгородом другим став.
Як про друга, як про сина,
Дбав про його Ярослав.
І в Європі честю мали
Королі, князі, царі
Поріднитись з Ярославом,
Побувати у дворі.
Але мудрість Ярослава
Вся була в його ділах,
У державнім будівництві,
Владі, устрою, в судах.
Князь Ярослав. Мене вважають мудрою людиною. Я прихильник мирних шляхів у досягненні мети, замість війн у дипломатії користуюсь шлюбними зв’язками. Моя сестра та доньки одружені з польським, французьким, норвезьким, угорським королями, дехто називає мене за це тестем Європи. Я створив перший збірник законів, що отримав назву «Руська Правда». За час мого правління було збудовано багато чудових споруд. Деякі залишилися і до сьогодення. Наприклад, храм святої Софії.
(ІІ сторінка „Козацька держава”)
Ведучий 1. ХV століття – важкий час у житті Українського народу. Скрутно жилося йому під пануванням чужих володарів, бо скрізь в Україні було заведено панщину. Селяни працювали на панській землі, всю землю отримували у власність великі пани – вельможі.
Ведучий 2. Багатостраждальна земля чекала героїв. І деякі чоловіки відгукнулися на заклик рідної землі і стали на її захист. Це були козаки. Сила, спритність і мужність яких змінила світ.
(рольова гра „Посвята в козачата”)
Кошовий. А що, козаки! Дайте слово сказать! Чи не час до Коша козачаток приймать?
Козаки. Саме час! Саме час! В самий раз! В самий раз!
Кошовий. Одержавши на раді згоду,
Дітей козацького народу
У наше коло викликаю,
Їх перевірити жадаю!
(звучить марш. Заходять козачата)
Кошовий. Поведу таку я річ: що ви знаєте про Січ? І про нашу Україну?
Розкажи усім нам, сину!
- Знаю, батьку, славна Січ
Ворогам ішла навстріч,
Рідну землю захищала
І народ наш прославляла.
2. Лиха ж отчий край зазнав...
Не бажаємо нікому!
Людолов нас чатував,
Щоб позбавить свого дому.
- Бранців до галер кували,
Ржею злоби пожирали...
Шляхта нас вогнем пекла,
На тортури прирекла.
- Цар Петро і Катерина
Зневажали наш народ.
Горювала Україна
І тужила Україна
Під п’ятою у заброд.
- Але наш народ боровсь...
І Хмельницький в нас знайшовсь,
І Сірко, і Дорошенко,
Й Полуботок, й Морозенко...
3. Рабства каламутну ніч
Переборювала Січ.
Козаків боялись зайди,
Бо була в них сила Правди!
Кошовий. Що говорить вам ─ козак, ─
Це крилате, горде слово?
Чом завжди буває так,
Що світлішає від нього?
Козачата всі разом. Козаки ─ це вільні люди!
Козаки – безстрашні люди!
Козаки - борці за волю,
За народну щасну долю!
Кошовий. Скажіть, чи готові ви жити по правді?
Разом. Готові. Так.
І жити чесно будем і правил ми козацьких не забудем!
Кошовий. Пам’ятайте, козачата,
як воля кувалась,
Як царя й султани кляті
з козаків знущались.
Воля кров’ю умивалась,
„А спала на купах”,
на козацьких вольних трупах,
окрадених трупах!
Кошовий. ( звертається до залу) Пам’ятайте, що ви є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ.
(ІІІ сторінка „Національне відродження ХІХ ст. )
Ведучий 1. В підвалині української державності - і століття боротьби наших предків, і символізована насамперед в іменах Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки титанічна робота великих просвітителів народного духу, і сама душа українського народу.
Ведучий 2. Як в цей день не згадати Великого Кобзаря - Невмирущого пророка України, людину, яка не тільки мріяла про нашу незалежність, а й усе своє життя поклала на вівтар цієї мети, яка засвідчила перед усім світом могутність українського народу, могутність нашої нації, її духовне коріння, її славу
Читець1. ...Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь.
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває.
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших.
Тяжкі діла!
Якби їх забути
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака - то наша слава,
Слава України...
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться самотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю Вас, благаю!
Читець 2. Йому судилася доля незвичайна: син сільського коваля, він, завдяки таланту, винятковій твердості переконань і титанічній праці, піднісся до вершин світового мистецтва, відобразив у своїй творчості найглибші почуття, переживання і мрії українського народу, що дає повне право сказати про нього: це був справжній, народний співець.
Франкове слово — душа жива.
Хвалу поету народ співа.
По всьому світу, як грім гримить:
«Знай: лиш боротись — то значить жить».
Читець 3. На Україні з'явився поет грандіозного обдарування. Може, тільки І.Франко зрозумів це тоді, назвавши Люсю Українку "трохи чи не одиноким мужчиною на всю соборну Україну". Творчість Лесі Українки є великим надбанням не лише української, а й усієї світової культури. Її безсмертні твори відомі далеко за межами нашої країни, перекладені на мови народів світу.
Над давнім лихом України
Жалкуєм – тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть.
(ІV сторінка „Українська революція”)
Ведучий 1. У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя. Було обрано Центральну Раду, першого президента М.Грушевського, проголошення створення Української Народної Республiки (УНР),
Ведучий 2. А 4 Універсалом від 22 сiчня 1918 р. було проголошено незалежність України. Подiбнi процеси вiдбувалися i в Галичині. 9 листопада 1818 р. було проголошено назву держави ЗУНР i створено перший уряд — державний Секретарiат на чолi з Костем Левицьким.
Учень. Зламався врештi двох iмперiй мур!
I на розвалинах у слушну цю нагоду
З’явилися держави УН i ЗУНР,
Як вияв волi нашого народу.
Все, що мрiялось вiками,
Сповнилось, настало!
«Ще не вмерла Україна» —
Гордо прозвучало.
Учень Протягом сторіч наш народ прагнув жити в єдиній державі. І саме 22 січня 1919 року в Києві на Софіївському майдані було проголошено Акт Злуки - возз’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.
Ведучий 1. Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали мільйони синів і дочок України - впродовж років, десятиліть, століть... Те, що було провідною зорею для геніїв її духу, - і що було їхнім непозбутнім болем і тяжкою мукою...
Ведучий 2. Кінець ХХ століття приніс українському народу здійснення заповітної мрії – Незалежність, за яку гинули в нерівному бою і боролися найславніші мужі України Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Тарас Шевченко, Іван Франко.
Ведучий 1. Ми з гордістю та радістю можемо заявити всьому світові, що засяяла веселка над нашою землею, нашою державою — Україна здобула волю і незалежність. Перед світом постала з давньою історією, багатою духовною культурою, працьовитими, миролюбивими людьми.
Учениця. Боже − Отче всемогутній,
Захисти коханий край,
Дай нам вийти у майбутнє,
Мужність і сміливість дай!
Захисти нас від свавільних
Хижаків, жорстоких, злих,
Захисти від божевільних
Від Чорнобилів нових!
Хай собори та руїни
Стануть там, де Ти прорік.
Незалежній Україні
Слава нині і повік.
Ведучий 2. Незалежна Україна...... сьогодні ти приходиш до нас крізь довгі роки забуття. Крізь ті роки, під час яких, ми втрачали свою національну самобутність, економічну самостійність та духовну самовизначенність. Україно! Сьогодні ми поспішаємо на зустріч тобі і з радісним болем в серці відчуваємо, як у маленькому вирі життя надійно стаємо ногами на тверду основу дідівських традицій.
Учениця.
Україно, соборна державо
Сонценосна колиско моя,
Ще не вмерла й не вмре твоя слава
Завойована в чесних боях!
Живи та міцній Українська Державо!
Вмирали у битвах мільйони борців,
Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво
Й над Києвом стольним віки майорів.
| 
