Мій край ― моя історія жива.

Мета: виховувати любов до рідної держави, рідного краю, глибоко вивчати і знати історію Закарпаття, вчити учнів бути гідними нащадками своїх пращурів.

Обладнання: на столах таблички з написами представників різних галузей науки, на грудях учнів таблички з прізвищами та назвою преси, наочний матеріал (розкладка “Історичні місця нашого селища Вілок”; портрети ветеранів Великої Вітчизняної війни – Цільо П.Ю., Марфідіна І.С., Тихонової М.Ф., Шімона О.Й., Вірага Г.Г., Гомічко П.Ю., Етвеша О.Л.; портрет, похованого у братській могилі ст. лейтенанта Борісова А.Ф.; фотографії пам’ятників, фотографії визначних людей селища: скрипаля Чурі Лойош, поета Варі – Фабіан Ласло, фонограма музики Чурі Лойова, збірники віршів Варі – Фабіан Ласло, стенди:: “Визначні місця Вілока”, “Стежками отчого краю”).

Форма проведення: прес – конференція (ділова гра з розподілом ролей)

Я не випадково прочитала вам уривок з пісні, адже ми з вами на протязі декількох занять вивчали історію нашого рідного селища Вілок. Ми з вами ознайомилися з  історією нашого селища, про походження назви, побували з вами в історичних місцях Вілока, зібрали матеріал про пам’ятники селища, про подій пов’язані з їх заснуванням, ознайомилися з творчістю наших односельчан. Тобто, на сьогодні ви накопичили багато знань про свій рідний край. Але ці знання потрібно систематизувати, розкласти в свідомості “по поличках”, бо знання лише  тоді приносять користь, коли ними можна скористатися в будь – який момент. Сьогоднішнє заняття ми з вами проведемо у вигляді прес – конференції. Готуючись до нього ви мали можливість відновити свої знання з нашої теми. Визначилися журналісти та коло питань, які їх хвилюють.  Є і бажання дати на питання ґрунтовні відповіді. Хотілося б зауважити, що  завжди від цікавої розповіді залишаються приємні враження. Ось у  цьому вам допоможуть ілюстрації, карти, фотографії. Ну, а вам, шановні представники преси, хотілося б нагадати, що добре поставлене питання, то вже половина відповіді.

Отже, слово надається нашим науковцям.

Історик. Доброго дня шановні гості! Я хочу привітати всіх присутніх на нашій прес – конференції, присвяченій підведенню підсумків нашої пошукової роботи по історії селища  Вілок. Я маю честь очолити на сьогоднішній прес – конференції групу науковців, які потягом довгого часу вели клопітку пошукову роботу, в результаті якої було зібрано значний матеріал по історії нашого селища. Перш за все дозвольте представити себе та своїх колег. Мене звати Талабірчук Оксана. Я очолювала і керувала роботою нашої експедиції. Біля мене у президії займають місця наші історики Горонді Ж. І Дюрко В., архівісти Вароді Ф. та Мейгеш Н., фольклористи Баторі В. І Чурі Л., допомагати нам  будуть екскурсоводи Сокачик Р., Лихина С., Алексі Н. Отже, розпочинаємо нашу прес – конференцію.

                   Шановні пані та панове, ми з нетерпінням чекаємо ваші запитання.

Журналіст. Я кореспондент  газети “Новини Виноградівщини”. Відомо, що Вілок є чи не одним з  найстаріших поселень на Закарпатті. В якому ж році було засновано поселення?

Історик. На це запитання вам дасть відповідь наш вельмишановний архівіст Вароді Ф. Прошу...

Архівіст. Справді, селище Вілок можна віднести до одних з найстаріших поселень на Закарпатті. У цьому році йому виповнюється 700 років. У ХІІІ ст. на місці сучасного Вілока існувало невелике поселення під назвою Ніртелек. Згідно архівного документу, датованого 1270р., угорський король Іштван V, подарував печському єпископу Ахіллесу із знатного Гонт – Пазманського роду ряд маєтків на березі річки Тиси, в тому числі  і поселення Ніртелек. В кінці ХІІІ ст. поселення перестало  існувати, вірогідно, воно було знесено Тисою підчас повені. З іншого  архівного документу ми можемо дізнатися про те, що у 1300р незаселену територію Ніртелека разом з іншими поселеннями угорський король Ендре ІІІ дарує феодалам знатного роду Гонт – Пазмань. У західному куточку свого маєтку вони засновують нове поселення, яке серед інших маєтків цього роду з 1304р. існувало під назвою Уйлок, що в перекладі з угорської мови означало “нове поселення”. Саме ця дата і вважається роком заснування селища Вілок.

Журналіст. Я кореспондент газети “Новини Закарпаття”. У мене таке питання. Історія Вілока завжди була тісно пов’язана з історією сусідньої нам держави  Угорщини. Яку подію в історії Угорщини ви могли б назвати, яка значно вплинула на історію селища Вілок.

Історик. Справді, історія Вілока неодноразово була  тісно пов’язана з історичними подіями Угорщини. Це і те, що поблизу селища угорські війська  відбивали спроби турецьких військ переправитися через річку Тису. Не оминуло Вілок і антигабсбурське повстання на чолі з Імре Текелі у 1678 – 1688рр. В кінці ХVІІ – початку ХVІІІ ст. поселення стає центром антифеодальної боротьби на чолі з Томашом Есе. Але одним з найяскравіших моментів, в результаті якого Вілок опиняється у центрі важливих  подій, можна назвати визвольну антигабсбурзьку війну угорського народу на чолі з Ференцем ІІ Ракоці 1703 – 1711рр.

Екскурсовод. Ференц ІІ Ракоці (1676  - 1735рр.) син Ілони Зріні та Ференца І Ракоці ― керівника національно – визвольної війни угорського народу проти панування Габсбургів. Коли Ференц ІІ Ракоці перетнув польсько – угорський кордон і став на чолі повстання, йому було 26 років. Перш за все він хотів зайняти Мукачівський замок ― місце його дитинства. З 30 червня  по 7 липня 1703р. він перебував у гірській Завадці, де збирав армію. Ф. ІІ Ракоці планував перейти річку Тису і підняти на збройне повстання все населення Притисянської низовини. Так Вілок опинився в центрі подій визвольної війни угорського народу. 7 липня 1703р. Ракоці зі  своєю армією вирушає на Вілок, щоб перейти Тису. Дорога вела через гори, ліси поки не наблизилися до Добросілля. 14 липня повстанці переправляються через річку Боржава і займають позицію між с. Четово і Вілок. Відправлений у розвідку  загін на чолі з Міхай  Конде. В той же день він вступає у бій з портовою королівською охороною. Сили були нерівні, але Конде здаватися не хотів. Його загін витіснили до Тиси. Поранений, він намагається переплисти через Тису, але йому це не вдається і він разом з конем тоне в річці. Бої за переправу точилися до 16 липня. На місці, де річка Ботар впадає у Тису, армія Ракоці після  ряду поразок14 – 16 липня 1703р. здійснили свою  першу переможну битву. В честь цієї перемоги куруців на чолі з Ф.ІІ Ракоці на місці подій у 1903р. було споруджено пам’ятник.

Журналіст. Я кореспондент газети “Факти”. В липні 2003року у вашому селищі відмічалося 300річниця подій національно – визвольної війни угорського народу 1703 – 1711рр. Біля згаданого вами пам’ятника проходило урочисте покладання вінків. Хотілося б дізнатися більше про сам пам’ятник.

Екскурсовод. На честь першої переможної битви куруців  у національно – визвольній війні 1703 – 1711рр. на місці подій був закладений пам’ятник. Цей величний монумент, який увіковічує ті далекі події, був споруджений в той самий рік, коли прах угорського полководця  Ф.ІІ Ракоці повертали назад на його батьківщину. Протягом десятиліть монумент був важливим пам’ятним місцем краю. У 1935р. біля пам’ятника відбулося урочисте покладання вінків, присвячене вшануванню 200 річниці з дня смерті  Ф.ІІ Ракоці. На цій урочистій події були присутні нащадки куруців та їх прихильників. Весною 1945р. місцева влада без будь – якого на те наказу, зруйнувала пам’ятник. Його основа була використана для спорудження пам’ятника загиблим воїнам. У 1989р. зусиллями населення навколишніх сіл пам’ятник було відбудовано. На його урочисте відкриття, яке відбулося 15 липня цього ж року, прийшло майже 30 тисяч чоловік, не лише з навколишніх поселень, але й із – зі кордону. Від тоді, щороку місцевими органами в другу неділю липня тут влаштовується свято.

Журналіст. Чому саме образ орла, який тримає в дзьобі меч, було обрано при спорудженні монумента.

Історик. Про цього орла, якого в народі називають турул – птахом, існує багато легенд. З однією з них вас ознайомлять наші колеги, які збирали легенди про цього птаха.

Фольклорист І. В  пам’яті багатьох людей ця подія  збереглася як казка, але вона мала місце  насправді. Між чудовими горами Карпат жив колись великий птах, якого вже 250 років всі люди називали турул – птахом. А прославився він тим, що врятував життя  великому полководцю, якого звали Ференц Ракоці. Турул – птах вважався сином двох найкрасивіших орлів Карпат. Ці орли були в хороших відносинах з пастухами, тому що в обмін на пару баранів повідомляли пастухам про наближення вовків, а якщо було потрібно, то спішили їм на допомогу. В той час Бог саме “ був “ на Закарпатті . Коли побачив двох орлів, і почув від людей як вони з ними поводяться, промовив до них :

― Зробіть гніздо на найвищій гірській вершині, але так, щоб в ньому було лише одне яйце. Із цього яйця вилупиться чудовий птах, якого всі називатимуть турул – птахом. Одного  разу він стане дуже відомим.

Орли зробили все так , як велів Бог. Коли вилупилося маленьке пташеня, воно звернулося до своїх батьків :

―Я неабиякий птах, і тому мені замість баранини приносьте отруйних змій.

Завдяки цьому дивному харчуванню, турул – птах виріс таким великим, що переріс навіть своїх батьків.

Фольклорист ІІ. В цей час вибухнула визвольна боротьба під керівництвом Ференца ІІ Ракоці, в якій бідні селяни боролися за краще майбутнє. Одного дня полководець прибув на околиці Вілока, почувши, що ворог близько. Коли військо розбило табір і готувалося спати, великий орел відвідав полководця.

― Не лякайся, полководцю – промовив він, - я прийшов заради того, щоб допомогти тобі у боротьбі.

Птах сказав, щоб військо не хвилювалося, якщо вороги приближатимуться, орел їх повідомить.

Полководець і вірив і не вірив у слова птаха. Але одного ранку, воїни прибігли до полководця і повідомили, що якийсь птах кружляє над ними. Ракоці відразу ж здогадався, що турул – птах попереджує їх про наближення ворога. План у Ракоці був готовий вже заздалегідь. Він полягав у тому, щоб заманити ворога на те місце, де річка Ботар впадає в Тису, затиснути їх у болото.

Вибухнув великий бій. Військо полководця дуже хитро примушувало ворогів наближатися до гирла р. Ботар. Бій досяг апогею, і саме в цю хвилину із рук Ракоці вибивають меч. Вороги притиснули  “ голого “ полководця вже майже в саму Тису, коли величезна тінь з’явилася над їхніми головами. Це був турул – птах, який каменем покотився вниз, взявши ногами меч і підлетівши з ним до Ракоці.

Вороги так злякалися від цього видовища, що самі повтікали до болота. Так здобув великий Ференц ІІ Ракоці перемогу разом з турул – птахом.

На честь цієї славної перемоги, на місці подій звели пам’ятник турул – птаху. Бронзова статуя “ тримає “ у дзьобі меч, щоб ворог ніколи не забув про поразку.”

Журналіст. На пам’ятнику можна прочитати напис, викарбуваний золотими літерами: “Cum Deo pro Patria et Libertate”. Чи можете ви пояснити значення цих слів

Історик.  У ХVІІ ст. особливого розмаху набув антифеодальний і антигабсбурський рух. Незадоволення селян зросло особливо тоді, коли почали насильно забирати чоловіків у австрійську армію. Постала необхідність або розпочати виступ проти австрійців нехтуючи наказом Ф.Ракоці, або дозволити, щоб всіх чоловіків здатних тримати зброю в руках вивезли за межі країни. Томаш Есе обрав перше. 21 травня 1703р. були підняті червоні шовкові прапори, на яких золотими літерами був виведений напис: “Cum Deo pro Patria et Libertate”. Незабаром і селяни і феодали Угорщини, промовляючи ці слова повстали проти спільного ворога ― австрійських гнобителів. Отже, слова викарбувані на пам’ятнику стали гаслом антигабсбурської національно – визвольної  війни угорського  народу. “Cum Deo pro Patria et Libertate”, що у перекладі означає “з Богом за Батьківщину і Свободу”

Журналіст. У ваших розповідях часто згадується ім’я ― Томаш Есе. Чи можна про нього дізнатися трохи більше?

Екскурсовод. У  травні 1989р. на стіні будівлі першого корпусу Вілоцької ЗОШ І – ІІІ ст. №1 була відкрита пам’ятна дошка, закладена в честь антифеодальної боротьби кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст. на чолі з  визначним ватажком Томашом Есе.

Історик. Вілок був відомий у минулому своєю поромною переправою через Тису і соляним складом, який був побудований ще у 1417р. тут зберігали сіль, яку сплавляли по Тисі. У ХVІІ ст. жителі  Вілока багато страждали від знущань австрійських чиновників. Фактично вони управляли селом, чинили суд  над його мешканцями. Австрійські чиновники нещадно розправлялися з дрібними торгівцями. Така ж доля  спіткала й Томаша Есе, в якого австрійці відібрали все майно. Він очолює повстання куруців проти австрійців. І одним з перших його кроків була розправа над  чиновниками Вілоцького соляного складу.

Екскурсовод. Про цю подію і згадує напис на пам’ятній дошці: “В цьому будинку був соляний склад, на який 24 травня 1703р. о7 годині ранку був здійснений напад двома загонами повстанців і 40 вершниками на чолі з Т.Есе. з 14 солдатів і одного лейтенанта охорони складу, 4 були вбиті, а інші приєдналися до повстанців”.

Історик. Повстанці розігнали австрійських солдат, повбивали ненависних їм збирачів податків та чиновників, захопили поромну переправу і касу соляного управління. Пізніше каруци Т.Есе приєдналися до загонів Ф.Ракоці, щоб із зброєю в руках позбутися австрійського гніту.

Журналіст. Проходячи повз римо – католицької церкви я помітив напис, що ця церква є архітектурною пам’яткою ХVІІІ ст. Чи є у Вілоці ще інші пам’ятки архітектури?

Екскурсовод. Римо – католицька церква святої Ілони була побудована на місці зруйнованої у 1788р. римо – католицька парафія рахується у селищі найдавнішою. Дуже гарним є побудована у 1806р. у класичному стилі греко – католицька церква Вознесіння Ісуса Христа. До архітектурних пам’яток ХVІІІ ст. належить також і реформаторська церква. А ось православну церкву почали будувати порівняно недавно у 1996р.

Журналіст. Незабаром наближається 60річниця визволення нашого краю, а далі і 60 – річчя великої Перемоги над фашизмом. Чи є в селищі місця пов’язані з подіями Другої світової  війни?

Екскурсовод. 26 жовтня 1944р. радянські бійці 17 – го гвардійського  стрілецького корпусу визволили Вілок від загарбників. Бої за селище тривали недовго. Частини 138 – ї стрілецької дивізії наступали в двох напрямах ― з  сіл Нове село  і Бобового.  Смертю хоробрих за визволення Вілока полягли ст. лейтенант Борісов А.Ф., Бухало І.І., Нагашов С.Н., Мельник Я., Кудачкін З.А., Соколов Н.Я., Радченко В. та інші.

Екскурсовод. Їх імена викарбувані золотими літерами на мармуровій дошці монументу: “Вічна пам’ять героям Червоної армії нашим визволителям, які загинули в боях за Батьківщину у 1944р.”

Архівіст. Учнями нашої школи була спроба встановити зв’язки з родичами або близькими знайомими героїв – визволителів нашого селища. Спроба увінчалася успіхом лише частково. А саме, було одержано лист від сестри Борісова Афанасія Філліповича, в якому вона дала короткі відомості про старшого лейтенанта і його фотографію. А також було встановлено факти загибелі згаданих червоногвардійців, з якого виявилося. Що 25 жовтня 1944р., визволяючи селище під час переправи з лівого берега Тиси (з напрямку с. Петрово), біля  самого зруйнованого моста від зриву мін, вони гинуть смертю хоробрих. Подвиг червоногвардійців зробив їх  безсмертними. Минуть роки і десятиріччя, нас змінить нове покоління людей, але до пам’ятника приходять усі люди. Тут, думаючи про минуле і мріючи про майбутнє, люди згадуватимуть тих, хто загинув, захищаючи вогонь життя.

Журналіст. В кожному населеному пункті є  люди, які чимось відзначилися. Кого ви могли б назвати?

Екскурсовод. Чурі Лойош ― талановитий скрипаль. У 8  років його прослухав Леонід Коган, і вже у 1983р. він поступає вчитися до спецшколи ім. Чайковського у Москві, де вчилися талановиті діти з усього Радянського Союзу. Тут вчилися такі видатні митці як Кремер, Ашкеназі, Растропович. На протязі 8 років він продовжував своє навчання під керівництвом Євгенії Чугаєвої. Свій перший концерт він дав у 12 років з Московським симфонічним оркестром. З17 років ― він студент Будапештської вищої школи ім. Ференца Ліста. Згодом працює  в національній філармонії, де неодноразово був нагороджений різними преміями. З 1993р. виступає з концертами в Австрії, Італії, Франції, Швейцарії. Випустив свій власний диск.

(звучить  запис з цього диску)

Екскурсовод. Варі – Фабіан Ласло ― талановитий поет. Закінчив Ужгородський державний університет, факультет угорської мови та літератури. Певний час працював вчителем угорської мови та літератури у Варіївській середній школі. З 1998р. після закінчення Дебреценського університету, викладач угорської літератури та етнології в Закарпатському угорському педінституті. Відомі його збірки віршів: “Гарні історії”, “Тьмяна  зірка” та інші. Неодноразово був нагороджений різними преміями.

(декламування вірша із збірника “Гарні історії” Варі – Фабіан Ласло)

Історик. На цьому наша прес – конференція  закінчується. Дякуємо за увагу.

Ведучий. Сьогодні ми з вами поринули у світ історії нашого краю. Щоб по – справжньому любити свою Батьківщину, треба знати її історію. Це знання не лише звеличує і підносить людину, розширює її світогляд, воно є своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями нинішніми й прийдешніми. Протягом усього розвитку людства доведено, що будь – який народ не має коштовнішого скарбу, ніж його історія. А ставлення до неї та її творців ― своєрідне мірило духовності на всіх етапах існування суспільства. Пізнати скарби своєї минувшини означає не тільки віддати шану предкам, а й внести посильний вклад в історичне усвідомлення сучасних поколінь. Досить справедливими і актуальними залишаються слова письменника, громадського діяча Анатолія Кралицького, висловлені ще в ХІХ ст. : “Народ, який не вміє оцінити свою історію, не вартий існування”.