Землю часто порівнюють із великим будинком, а географія розповідає про те, що саме являють собою й де знаходяться різні земні «приміщення»: засніжені гори й безмежні рівнини, бурхливі океани й грізні вулкани, язикаті

льодовики й життєдайні річки. Але перш за все всі ці величні творіння природи треба було відкрити й дослідити. Тож протягом багатьох віків мореплавці та мандрівники вирушали за тисячі кілометрів від своєї батьківщини в пошу-

ках нових земель.

Одних вони вабили пригодами й можливістю випробувати свої сили. Других спокушали золотом, прянощами, слоновою кісткою та хутрами. Третім обіцяли прихисток від суєти світу й життя у згоді із собою. Четвертих

приваблювали можливістю освоєння плодородних земель і відкриття нових торговельних шляхів. П’ятих принаджували можливістю нанести на карту обриси Ойкумени, а в подальшому — дослідити, як вона влаштована.

Переламною епохою стали XV—XVII ст., коли європейці пройшли уздовж узбережжя Африки, здійснили перше кругосвітнє плавання, відкрили Америку, Австралію і низку інших земель. Ці досягнення пов’язують з епохою

Великих географічних відкриттів.